АНТИВІРУСНІ ТА ІМУНОМОДУЛЮЮЧІ ВЛАСТИВОСТІ ПРЕПАРАТА З ПРОРОСШОГО ЗЕРНА ПШЕНИЦІ «ЖИТТЯ»

Проросле зерно пшениці має широкий спектр біологічної дії, виявляючи лікувально-профілактичні властивості при експериментальній патології (стрес, виразка шлунка, пародонтит) [4, 7, 8], а також у клініці [5, 10]. Основна кількість біологічно активних речовин пророслого зерна пшениці, які представлені головним чином поліфенолами [9], зосереджена в проростках.

Враховуючи виняткову роль мікробного фактора в етіології та патогенезі переважної кількості захворювань, можна було припустити, що і поліфенольні сполуки проростків пшениці мають свою лікувально-профілактичну дію шляхом впливу на мікробний фактор. Мета роботи – вивчити вплив препарату з проростків пшениці на розмноження вірусів та стан антимікробного імунітету.

Матеріали та методи. За виконання роботи були використані безпородні білі миші 18-26 р; вірус грипу А/PR/8/34 (HINI), курячі ембріони, препарат із соку проростків пшениці «ЖИТТЯ» (Біотрит) з концентрацією екстрактивних речовин 4,2 %. Вірусологічні методи:

- Пасування вірусу грипу на мишах. З цією метою тварину під легким ефірним наркозом інтраназально заражали 0,05 мл алантоїсної рідини, що містить вірус. Через 8 годин мишу вбивали, стерильно витягали легені, розтирали їх у ступці зі склом, додавали фізіологічний розчин з антибіотиками з розрахунку 2 мл фізіологічного розчину на одну легеню. Після центрифугування при 2000 g протягом 10 хвилин 0,1 мл надосадової рідини інтраназально вводили іншій тварині і т.д.

- Накопичення вірусу грипу на курячих ембріонах. Для цього використовували надосадову рідину, отриману з гомогенату легень мишей після кількох пасажів вірусу. Заражали 11-денні курячі ембріони в алантоїсну порожнину 0,2 мл розведеного в логарифмічній прогресії матеріалу, що заражає, і інкубували 48 годин при температурі 370С. Після цього стерильно відсмоктували алантоїсну рідину, в якій визначали титри вірусу за даними реакції гемаглютинації (РГА) [1, 2]. Алантоїсна рідина ембріонів, титри РДА в якій дорівнювали 1:128 і вище, об'єднувалися і стерильно розливались по 1 мл у флакони з подальшим зберіганням при -260С.

- Титрування інфекційності вірусу грипу на мишах за інтраназального методу зараження. У цьому випадку в кожній групі з 4-6 мишей інтраназальне зараження здійснювали під легким ефірним наркозом, використовуючи по 0,05 мл алантоїсної рідини з вмістом кратним вірусів 10 (1 lg). Спостереження за тваринами здійснювали протягом 15 днів, ведучи облік загибелі починаючи з 1 доби. Імунологічні методи:

- Гемолітичну активність сироватки та спленоцитів оцінювали спектрофотометричним методом за кількістю зв'язаних з антитілами та лізованих у присутності комплементу еритроцитів барана [3]. Число розеткоутворювальних клітин (РОК) визначали шляхом підрахунку кількості лімфоцитів з п'ятьма і більше ксеногенними еритроцитами, що прикріпилися [14]. Кількість антитілоутворюючих клітин (АОК) у селезінці визначали шляхом підрахунку числа зон локального гемолізу в рідкому середовищі, що містить еритроцити барана, сенсибілізовані спленоцити та комплемент [11]. Титри гемаглютинінів та гемолізинів визначали методом послідовних дворазових розведень за допомогою мікротитратора Такачі [6]. При вивченні гуморальної відповіді тварин імунізували внутрішньочеревним введенням багаторазово відмитих у фізрозчині еритроцитів барана в дозі 5108 клітин на одну мишу. Дослідження проводили на п'яту добу після введення еритроцитів.

- Функціональну активність макрофагів оцінювали за їх здатністю змінювати інтенсивність фагоцитозу дріжджових клітин Saccharomyсеs cerevisiae [12] та відновлення цими клітинами нітросиного тетразолю (НСТ-тест) [13]. Розрахунок ЛД50 проводили методом Кербера в моіфікації Ашмаріна [1, 2] за формулою: ЛД50 = -lgДn - d(∑лi - 0,5), де Дn - доза, що дає максимальний ефект; лi - відношення числа тварин, що загинули при зараженні даною дозою, до загального числа заражених цією дозою; i – номер дози (мінімальну дозу приймають за першу); d – логарифм кратності розведення.

Результати та їх обговорення.

Антивірусну активність препарату з проростків пшениці досліджували на мишах, яким per os вводили по 7,2 мг екстрактивних речовин з проростків на мишу на добу протягом 15 днів до зараження та 15 днів після зараження. Зараження вірусом грипу здійснювали під легким ефірним наркозом інтраназально в дозі 0,05 мл рідини, що містить вірус з різними розведеннями (1Ч10-1…1Ч10-10). У кожній групі було по 6 тварин. Загибель враховували протягом 15 днів після зараження та розраховували ЛД50.

Попередньо вірус був тричі пропасований на мишах і потім накопичувався в алантоїсній рідині 11-денних курячих ембріонів через 48 годин після їх зараження граничними розведеннями гомогенатів легень (1:10-5 і 1:10-6), при цьому гемагглютинуюча активність при зараженні ембріонів, дорівнювала 1:512.

Аналіз динаміки загибелі мишей, заражених вірусом грипу та отримували препарат із проростків пшениці, представлені на рис. 1 у вигляді кумулятивних lgЛД50, свідчить про те, що загибель тварин у контрольній групі почалася на 3-й день, тоді як у дослідній на 4-й день. Починаючи з 9-ї доби після зараження загибель тварин у дослідній групі була достовірно нижчою, ніж у контрольній. З 11-го та в наступні дні відмінність у lgЛД50 між дослідною та контрольною групами склала 1,5 од.

Зниження lgЛД50 свідчить про підвищення патогенності збудника або зниження стійкості організму до інфекції. Таким чином, отримані результати свідчать, що введення препарату з проростків пшениці підвищує стійкість тварин до важких форм грипозної інфекції більш ніж у 30 разів. Динаміка загибелі тварин дає вагомі підстави вважати, що захисна дія препарату в першу чергу обумовлена ​​його імуностимулюючою та антибактеріальною діями, оскільки статистично значущі відмінності в загибелі тварин мали місце в пізні терміни, тоді як для прямої антивірусної дії характерні відмінності в більш ранні терміни.

Результати дослідження імуностимулюючих властивостей препарату з проростків пшениці представлені у табл. 1, з якої випливає, що стимулюючий ефект препарату найвиразніше проявляється на тлі зниженої активності шляхом введення субоптимальної дози антигену (еритроцитів барана). У цьому відзначається збільшення рівня всіх вивчених показників в 2-2,5 рази.

При введенні препарату з проростків пшениці тваринам, які отримували оптимальну дозу антигену на фоні введення циклофосфану (50 мг/кг), також відзначено здатність досліджуваного препарату послаблювати імунодепресивні ефекти цитостатика.

Результати досліджень впливу препарату з проростків пшениці на функціональну активність макрофагів наведено в табл. 2. Препарат вводили експериментальним тваринам за добу до взяття крові. Подані в табл. 2 дані свідчать про значне зростання функціональної активності макрофагів під впливом досліджуваного препарату. У клітинах синхронно збільшується фагоцитарна здатність та сумарний рівень окисно-відновних процесів. Зростання інтенсивності НСТ-тесту дає підстави припускати, що препарат із пшениці стимулює бактерицидність фагоцитів.

Підсумовуючи проведеним дослідженням, можна зробити висновок, що препарат з проростків пшениці має антивірусну та імуномодулюючу дії, які полягають у здатності стимулювати пригнічені реакції гуморального імунітету та активувати фагоцитоз. Це дає підставу рекомендувати препарат із проростків пшениці як лікувально-профілактичний засіб при хронічних захворюваннях, а також при пригніченні імунної системи, що викликається введенням антибіотиків та під дією різних токсикантів.

Мал. 1. Вплив препарату із проростків пшениці на кумулятивний lgЛД50 при моделюванні мишей експериментального грипу.

Таблиця №1. Вплив препарату з проростків пшениці на гуморальну імунну відповідь (n=6-8; M±m):

Примітка: * - відмінності достовірні порівняно з контролем цієї групи; гемолітична активність спленоцитів виражена числом еритроцитів барана, лізованих 106 спленоцитів; гемолітична активність сироватки виражена числом еритроцитів барана, лізованих 25 мкл сироватки.

Таблиця №2. Вплив препарату з проростків пшениці на функціональну активність макрофагів (n = 8; M ± m):